Обрати сторінку

Белз


Белз

Коротка довідка

Белз – місто в Сокальському районі Львівської області
Перша згадка – 1030 р.
Магдебурзьке право – 1377 р.
Населення – 2359 осіб
Площа – 5,85 км²
Водойма – р.Солокія і р.Річиця (Жечиця)
Координати: 50°22′48″ пн. ш. 24°00′06″ сх. д.
Найближчі міста – Червоноград (12 км) і Сокаль (25 км)
Відстань від Львова – 73,5 км.

Белз – одне з найдавніших міст Західної України, було столицею Белзького князівства. Згодом центр воєводства у складі Першої Речі Посполитої, а зараз це місто районного значення в Сокальському районі. За кількістю населення Белз посідає п’яте місце серед найменших міст України.

Є декілька версій походження назви міста. Згідно із найпоширенішою версією давньослов’янське слово «белз» або «бевз» означало болотисту, вологу місцевість. Інша гіпотеза зв’язує назву міста з давньоруським словом «бълизь» (біле місце, поляна серед темного лісу).

Белз вперше згадується у “Повісті временних літ” при подіях 1030 р., коли під час походу на Польщу та завоювання Червенських міст, князь Ярослав Мудрий «взяв Белз». На той час Белз вже був великим містом, оточеним фортифікаціями.

У другій половині XIV століття Белз кілька разів переходив з рук у руки, доки остаточно не відійшов до володінь Королівства Польського. У 1462 року Казимир IV перетворив колишнє Белзьке князівство на воєводство.

 

01 Герб Белза

Герб міста

1

Вигляд Белза у 1428 р. (з гравюри ХІХ ст.)

Магдебурзьке право місто одержало 1509 року від Сигізмунда І Старого.
В 1620 році Белз був оточений потрійними валами з чотирма брамами. Сильною фортифікацією був також Белзький замок. На той час місто налічувало біля 4 тисяч мешканців, а отже було майже в два рази більше, ніж тепер.
Белз витримав облогу козаків у 1648 році, але був здобутий і знищений у 1655 році шведськими військами. Місто вже ніколи не відбудувалось до попереднього стану. Люстрація 1667 року засвідчила наявність в Белзі всього лиш 37 будинків. Щоб запобігти цілковитому занепаду Белза, влада підписала угоду з євреями, надаючи їм рівні права з усіма іншими народами і ліквідуючи обмеження в торгівлі. Протягом XVIII ст. євреї зайняли практично усе містечко, витіснивши русинів і поляків на передмістя.
В 1772 році австрійська влада визначила Белз центром однієї з округ Королівства Галіції та Володомирії, однак уже через одинадцять років округові установи було переведено до Жовкви, а Белз понижено до статусу заштатного міста.
На початку ХІХ ст. Белз став відомий як один з найважливіших осередків хасидизму в Галіції і до ІІ світової війни був резиденцією славетної династії цадиків. Її засновником був Шалом Роках (1779-1855), котрий створив в місті хасидську школу вивчення Тори. Як результат, у ХІХ-ХХ століттях Белз став майже єврейським містом і місцем масового паломництва хасидів з усієї Галіції. Для прикладу, в 1910 р. в місті проживало 3625 євреїв (60% населення), 1 600 українців і 900 поляків.
Під час Першої світової війни місто зазнало страшних знищень.

2

Знищення міста після І світової війни

Після розпаду Австро-Угорщини у листопаді 1918 року, Белз був включений до Західноукраїнської Народної Республіки, але потрапив під польський контроль в 1919 році, що було підтверджено угодою між Польщею і УНР в квітні 1920 року.
Друга світова війна радикально поміняла етнічний склад населення в місті.
У 1939 році Белз був окупований Німеччиною. До літа 1941 року на лівому північному березі річки Солокія проходив німецько-радянський кордон. Знаючи про гоніння в Германії, майже все єврейське населення Белза втекло до Радянського Союзу. Тим не менш, у 1942 році в Белзі усе ще перебувало 1540 євреїв (місцевих і втікачів з інших міст). В тому ж році німці депортували їх до таборів смерті.
У 1944 році Белз увійшов у склад Польщі і звідси було виселено все українське населення. Невдовзі, за Радянсько-Польським обміном ділянками територій 1951 року, Белз увійшов у склад СРСР і з міста було виселено усіх поляків. До опустілого міста приїхали жити українці, але переважно з інших регіонів УРСР. У результаті цих переміщень населення сучасного Белза практично моноетнічне, а мешканці міста не є прямими нащадками белзьких міщан попередніх епох.

З 2001 року місто Белз отримав статус Державного історико-культурного заповідника – в місті знаходиться 81 пам’ятка культури, починаючи від артефактів ХІ ст. У грудні 2005 року місто з розмахом відсвяткувало тисячолітній ювілей (щодо першої літописної згадки організатори ювілею вирішили, що у пам’ятному 1030 році Белз вже був великим містом).

3

1 Комплекс сакральних споруд урочища «Замочок», 1911–1938 рр.
2 Вежа-каплиця Снопковських (тепер – виставковий зал), 1606 р.
3 Вежа-дзвіниця, XVII—XVIIІ ст., руїни костелу та монастиря оо. Домініканців, XVІ–XVIIІ ст.
4 Молитовний дім єврейського Товариства «Ішре Лев», 1910 р. (недіючий)
5 Келійний корпус з вежею (тепер – Ратуша), XVII–ХХ ст.
6 Церква св. Миколая (колишній костел Непорочного зачаття Пресв. Діви Марії),
1653 р. і руїни монастиря сс. Домініканок, XVII–XVIIІ ст.
7 Місце єврейського релігійного центру, 1843–1878 рр.
8 Будинок польського Товариства «Сокіл» (тепер – Народний дім ), кін. ХІХ ст.
9 Церква св. Параскеви (дерев’яна), 1761–1766 рр.
10 Міський цвинтар, XVI–XVIII ст.
11 Єврейський цвинтар (кіркут), XVII–XX ст. (недіючий)
12 Колона зі скульптурою св. Вінцента (Вікентія), XVIIІ ст.

Місто має чітко виділений центр, званий Середмістям. Але якщо під’їжджати до міста зі сторони Рави-Руської і Угніва, то спочатку варто відвідати кіркут (єврейський цвинтар).

4

5

 Хасиди на цвинтарі

6

Цадик Аарон Роках (1934 рік)

Як і більшість інших західноукраїнських міст, Белз має свою історію розвитку юдейської общини, її розквіту і занепаду. Євреї в Белзі скоріш за все оселилися ще з княжих часів, однак перша документальна згадка про них відноситься лише до 1469 року. Йшлося звісно про суд, і звичайно суд щодо боргів. З тих старих документів стає зрозуміло, що вже на той час євреї відігравали чи не головну роль у господарському житті міста. У XVII ст. юдеї Белза отримують рівні права з католиками і поступово заселяють все середмістя включно з площею Ринок, будують синагоги і закладають кіркути. За австрійського правління, у 1789 році імператор Йосиф ІІ видав так званий Толераційний патент, згідно з яким різниця між християнами та юдеями повністю ліквідовувалася.
У 1830-х роках у Белзі зароджується нова династія рабинів-хасидів – Рокахів. Вже за першого з династії – цадика Соломона Рокаха (1799-1855) Белз стає місцем паломництва. Соломон Роках скуповує значні земельні наділи поблизу Старого Ринку з метою створити величний громадський центр хадисизму, будує Велику синагогу на взірець жовківської і поряд з нею Бет Мідраш або Дім Мудрості – юдейську школу з бібліотекою.
ІІ світова прийшла в Белз у 1939 році. У 1942 році нацисти нищать усі юдейські святині, включно з Великою синагогою, Бет Мідрашем та Талмуд Торою. Після війни, у 1950-х роках залишки руїн було розібрано, тому до наших часів дійшли лише будинок товариства «Ішре Лев» та залишки кіркута із чудом збереженими кількома мацевами (надгробними плитами). Тут поховані славетні цадики Белзької династії – Шолем, Йошуа та Іссахар. Аарон Дов. Четвертий белзький цадик, пережив Катастрофу і помер в Ізраїлі. П’ятий рабин Ісахар Дов Роках Другий продовжує справу в Єрусалимі.
До речі, навпроти кіркута стоїть двоповерховий будинок з білої цегли, який є хасидським хостелом для паломників. Хоча приїжджають вони дуже рідко. Попередні масові приїзди хасидів до Белза відбулись у 2006 і 2013 роках, щодо наступних нічого не відомо – сталої дати й періодичності таких паломництв немає.
Треба додати, що Белз є відомим ще й завдяки пісні «Mayn Sztetele Belz» («Містечко Белз»). Сумна пісня зробила з назви міста символ втраченої батьківщини і стала однією з найбільш відомих єврейських пісень на світі.

Неподалік, між кіркутом і центром міста знаходиться христианський міський цвинтар, посередині якого височіє чудова дерев’яна церква св. Параскеви XVII ст.

3б. Міський цвинтар Каплиця (2)

3. Міський цвинтар - Могили воїнів УГА (2)

 Могили воїнів УГА
1г. Церква св.Параскевії (4)

Церква св..Параскеви

Існують припущення, що церква походить з XV ст., але документально підтверджено її існування у XVII ст. в зв’язку з боротьбою між уніатами та православними за церкви.
В радянський період церква стояла пусткою і поступово руйнувалась. У 1977 році здійснено її реставрацію з метою створення музею, при цьому було розібрано бабинець. У 1991 році «музейний об’єкт» віддають греко-католицькій громаді. На жаль, інтер’єр церкви не зберігся, а ікони з храму знаходяться в картинній галереї Олеського замку.
У 1774 року австрійський уряд ліквідовує усі поховання при церквах, тоді ж створюється єдиний міський цвинтар на місці старовинного кладовища – саме навколо церкви св. Параскеви. Попередній цвинтар на цьому місці був закладений ще у XVI ст., тому серед могил можна знайти такі, що датуються XVII ст. На особливу увагу заслуговують могили солдат Української Галицької Армії, які загинули у 1919 році під час боїв з поляками за Белз, а також копець пам’яті польських вояків. Крім того, в глибині цвинтаря знаходиться католицька каплиця, в якій поховано польських священників.

Далі на цій же вулиці можна оглянути іще одну пам’ятку минулих часів – будинок Польського гімнастичного товариства «Сокіл» з кінця ХІХ ст. Тепер це белзький Народний дім і бібліотека.

4в. Народний дім - Сокіл

Пам’ятник А.Міцкевичу

4б. Народний дім

Будинок Товариства «Сокіл»

4а. Народний дім

В Середмісті перш за все кидається у вічі висока будівля церкви Св. Миколи, давнього костелу Непорочного зачаття Найсвятішої Діви Марії.

7

Церква св.Миколи.

8

Руїни монастиря сс. Домініканок

Монастир сс. Домініканок засновано 1635 року згідно з привілеєм польського короля Владислава IV. Але перші, збудовані у передмісті дерев’яні костел та келії були спалені татарами. Сучасний мурований костел Непорочного зачаття Найсвятішої Діви Марії постав у 1653 році. Біля нього були збудовані дерев’яні келійні корпуси, які були змінені на муровані у 1743 році.

Костел був зведений у барочному стилі і являє собою базиліку з двома симетричними вежами на фасаді. У XVIII ст. в нішах на фасаді встановлено 4 скульптури: св. Розалії, що тримає вінок з немовлям, св. Урсули – тримає книжку та немовля, св. Катерини Сієнської – тримає розп’яття з ліліями , та нез’ясована постать жінки з розп’яттям та черепом в руках.

5д. Скульптура Невідома

Нез’ясована постать

5д. Скульптура св.Катерини Сієнської

Св. Катерина Сієнська

5д. Скульптура св.Розалії

Св.Розалія

5д. Скульптура св.УрсулиСв. Урсула

1772 року Белз потрапляє під владу Габсбургської монархії, і у 1785 році, згідно з Йосифінською реформою, монастир ліквідують як такий «що не виконує жодної корисної роботи». Костел було передано греко-католицькій громаді міста і перейменовано в церкву св.Миколая. У 1893 році було встановлено новий іконостас, виконаний перемишльськими художниками. 1900 року церкву розписав львівський художник М.Боярський, а на фронтоні фасаду було встановлене мозаїчне зображення св. Миколи.

9Фасад церкви св. Миколи

11

Мозаїка на фасаді

10

Дзвіниця біля церкви

Під час обох світових воєн церква вціліла. У 1944 році церкву знову переобладнано на римо-католицький костел, але ненадовго. У 1951 році польське населення було переселено в ПНР, переселенці вивезли увесь костельний інвентар та цінний парафіяльний архів. В радянський період святиня слугувала за склад. У 1991 році її повернули греко-католицькій громаді міста.
Споруда церкви збереглася в досить доброму стані. Також у доброму стані збереглася дзвіниця біля церкви, яку збудовано у 1906 році за проектом архітектора Филимона Левицького.
А от муровані келії монастиря зазнали найбільшої руйнації вже в повоєнний час і нині являють собою велетенські руїни просто в центрі міста.

На північний захід від монастиря сестер Домініканок на сучасній території Белзької загальноосвітньої школи у XIX – XX ст. знаходився єврейський релігійний центр: синагога, єврейська школа Бед-Мідраш і палац рабина.

1. Єврейський цвинтар (7)

Єврейський центр на кадастрі ХІХ ст.

6. С2 Палац цадика

Палац цадика в руїні

6. С1б Відновлення місця синагоги

6. С1а1 Відновлення місця синагоги

Символічна стіна на місці єврейського центру

Комплекс пам’яток був пов’язаний з діяльністю династії єврейських рабинів Рокахів. У 1942 році нацисти зробили спробу спалити усі юдейські святині. Спроби були невдалі, відтак німці вирішили підірвати синагогу, але і це не дуже допомогло. Тоді німці змусили євреїв розбирати синагогу вручну… Після війни, залишки руїн розбирають, а на їх місці будують школу і стадіон. Археологи, вивчаючи територію міста, ствердили, що від усіх єврейських будівель лишились цегляні фундаменти, але на глибині 20-30 см. під поверхнею землі.

6. Синагога (2)

Вид на синагогу до війни

12

Вид на синагогу у 1942 р.

6. Синагога (4)

6. Синагога (3)

Велика Белзька синагога в Єрусалимі.

Але на цьому історія белзької синагоги не закінчилась. У 1980-х роках рабин Ісахар Дов Роках почав будівництво синагоги в єрусалимській дільниці Кирьят Белз. В результаті у 2000 році було посвячено найбільшу в Єрусалимі синагогу, звану Велика Белзька синагога. Головний зал має 6 000 сидячих місць! Всередині залу знаходиться найбільша в світі вівтарна шафа для переховування сувоїв Тори висотою 12м і вагою 18 тон, котра навіть попала у Книгу рекордів Гіннеса.

Йдучи далі по вул. Савенка, за старою дзвіницею бачимо гарну будівлю з високою годинниковою вежею. Це сучасний будинок Ратуші.

7. Белзька ратуша

Сучасна Ратуша

13

Вид на Домініканський монастир у 1930-х рр.

Спочатку ця будівля слугувала як північний корпус келій домініканського монастиря, і лише у 1920 році на ній було встановлено годинник, а сам корпус переробили на Ратушу. Нині тут знаходиться міська рада м.Белз і адміністрація історико-архітектурного заповідника м.Белз.
На першому поверсі – кабінети працівників заповідника й невеликий краєзнавчий музей, на другому – міська рада. Далі  сходи ведуть до невеликого приміщення на 3-му ярусі вежі, в якому під час реставраційних робіт 2004 року відкрили й відновили цікаві стінописи. На одному з них зображено сцену: отець-домініканець торгується з юдеєм-лихварем. Лихвар тримає терези з неврівноваженими шальками й емоційно переконує отця, вочевидь, у своїй непомильності. А монах пальцем лівої руки вказує на розп’яття, ніби кажучи: «Побійся Бога!», а правою рукою нотує угоду.

7г. Белзька ратуша - Фрески (1)

Стінописи в Ратуші

14

7в. Белзька ратуша - Музей (3)

Стінописи в Ратуші

Одразу ж за Ратушею видно іще одну цікаву вежу. Це дзвіниця, яка є єдиною спорудою монастиря отців Домініканців з XVII-XVIII ст., що дійшла до наших днів у незруйнованому вигляді (якщо не рахувати Ратуші).


8. Дзвінниця костелу Домініканів_ (2)

8. Дзвінниця костелу Домініканів_ (1)

Дзвіниця монастиря

15

Руїни монастиря

Орден домініканців потрапив до Белза у далекому 1394 році на запрошення князя Земовіта. Невдовзі в місті зводиться дерев’яний костел та келії. В середині 16 ст. їх змінюють вже мурованими.
Протягом свого існування споруда зазнавала значних перебудов, найкардинальніші з яких прийшлися на початок XVIII ст. Тоді ж було зведено монастирську дзвіницю, за якою видніються руїни костелу і монастиря, від яких внаслідок бойових дій у 1944 році радянська артилерія лишила лише фрагменти стін.

Продовжуючи маршрут по вул.Савенка, побачимо ліворуч шестигранну будівлю з цегли, так звану Аріанську Вежу – найдавнішу із збережених пам’ятку Белза.

10а. Аріанська вежа

Каплиця Снопковських

10в. Аріанська вежа

Герб «Равич»

Збудована вона 1606 року. Про її призначення досі точиться дискусія. Деякі джерела називають її каплицею Снопковських, інші припускають, що це був арсенал. Відомо, що деякий час у вежі зберігались земські акти, перенесені туди із замкової пивниці. З давніх описів вежі також відомо, що до війни над вхідними дверима будівлі знаходився герб «Равич» і з датою «1606». Після реставрації вежі репліку герба знову вміщено на старому місці.
В наш час у приміщенні Вежі-каплиці організовано виставковий зал, де постійно діють виставки: «Белз – княжа столиця» з експозицією робіт місцевого художника; «Белз очима художників» – роботи учасників міжнародного пленеру, виставка робіт учнів Львівської національної академії мистецтв та Львівського державного коледжу декоративного та ужиткового мистецтва ім.Труша, а також – учнів Белзької школи мистецтв.

Дуже цікавою скульптурою Белза є колона святого Вікентія (Вінцента), XVIII ст. Встановлена вона на високому постаменті у передмісті Заболотті по дорозі на Червоноград.

OLYMPUS DIGITAL CAMERA

11. Колона святого Вінцента (1)

Колона св.Вікентія (Вінцента)

Святий Вікентій (Вінцент) вважається опікуном убогих, хворих і терплячих. Автор скульптури невідомий. Скульптура встановлена на високому бароковому постаменті, який огороджений парапетом. Вона зображує молодого чоловіка в чернечому одязі та плащі-пелерині, який лівою рукою спирається на щит, у піднятій правій руці колись він тримав факел. Пластика скульптури є одним з кращих зразків барокової різьби України. На жаль, постамент пам’ятника знаходиться в аварійному стані.

Крім Середмістя, Белз може похвалитись іще одним історичним комплексом, що знаходиться у передмісті, званому Замочок. Від центру це всього лиш 500 метрів.
Це найцікавіший в плані археологічних досліджень район Белза – саме на цьому місці було зведено княжий замок. Так сталось, що, крім валів, тут не збереглось жодних інших історичних свідоцтв тих давніх часів. Найстаріший район має найновіші архітектурні пам’ятки міста, а на згадку про замок залишилась лише назва – Замочок.
Колись тут стояв Белзький замок, всередині якого був дерев’яний костел Св.Катерини. В цьому костелі в давнину перебувала ікона Белзької Божої Матері, яка після вивезення оригіналу до Ченстохови була замінена вірною копією. В 1951 році виселені поляки забрали цю копію з собою і тепер ікона Белзької Богородиці знаходиться в польському місті Тарношині, всього в 15 км звідси.

12в. MB Belska w Tarnoszynie 1 (3)

Ікона Белзької Матері Божої 12а Замочок Каплиця_1 (3)

12а Замочок Каплиця_1 (4)

Сучасна копія ікони в Белзі
в Тарношині «на Замочку»

Ченстоховська ікона Божої Матері або Белзька ікона Божої Матері — чудотворна ікона Богородиці, написана, за переказами, євангелістом Лукою в Єрусалимі на кришці стола Святого сімейства, в Сіонській світлиці. Через темний відтінок обличчя також відома як «Чорна Мадонна».
Ікона зберігається в монастирі отців паулінів Ясна Ґура, розташованому в польському місті Ченстохова і належить до найбільших національних і духовних святинь польського народу.
На початку 20-го ст. костел Св.Катерини (який, завдяки іконі, часто називали костелом Найсвятішої Діви Марії) перебував у такому плачевному стані, що його вирішено було перебудувати заново.

Архітектором нового мурованого костелу став Калікст Крижановський. Храм збудовано у стилі модерну з елементами готики . В фасад вмонтовано ядра. Надпис на фасаді на польській мові – «O Mario Matko Boża Ratuj Nas» і церковнослов’янській мові – «Спаси Господи Люди Твоя”.
Костел будувався з 1906 по 1911 роки і дістав ім’я св. Валентина. У міжвоєнний період він використовувався як гарнізонний.

12а Замочок Каплиця_1 (2)

12а Замочок Каплиця_1 (1)

Каплиця св. Валентина

В 1932 році місто урочисто святкувало 550-ту річницю перенесення ікони Чорної Мадонни до Ченстохови. Тому поряд з костелом було збудовано дзвіницю «Мар’яцька вежа» в стилі модерн з елементами романтизму. Вона двоярусна, цегляна, увінчана короною, чим нагадує шахову туру. На фасаді розміщено зображення грифона – історичний герб Белзького воєводства – зображення грифона. До речі, Грифон є елементом сучасного офіційного прапора міста.

13 Замочок. Маріяцька вежа (1)

Мар’яцька вежа

16

Грифон – історичний герб Белзького воєводства

У 1935 році перед костелом було збудовано браму з трьома арками. На ній зображено герб Белза – пушкар з гарматою та латинський напис «Belz constanter fidelis» («Белз постійно вірний»). Це слова з похвали для міста короля Яна II Казимира.

15 Напис на брамі

Напис на брамі до костелу

У тому ж 1935 році за проектом архітектора Вітольда Равського було збудовано польовий вівтар св. Валентина, в якому нині і зберігається нова копія ікони, яку у 2006 році подарували поляки. Польовий вівтар збудовано у стилі функціоналізму. До центральної вівтарної частини ведуть двомаршеві сходи. Обабіч сходів встановлено дві скульптури святих – Франциска та Домініка.
Останньою у 1938 році було збудовано Кальварію (Хресну дорогу). Вона являє собою цегляні мури з 14 станціями. Два задніх кути з боку р.Солокія акцентовані наріжними капличками.

16 Кальварія

Мур Кальварії зі сторони ріки

16 Солокія

Річка Солокія

З 1939 року, коли Белз, як і всю Польщу окупувала Німеччина, на Замочку знаходився прикордонний спостережний пункт, адже кордон Третього Рейху з Радянським Союзом проходив по річці Солокія, прямо поряд з костелом. З 1951 року, коли Белз перейшов зі складу ПНР до УРСР, в костелі розмістився вже радянський прикордонний гарнізон, пізніше – склад торгових закладів. Нарешті у 1991 року церкву передано православній громаді УПЦ КП. Після реставрації і освячення храм отримав ім’я Св. Миколая.
Літом 1995 року митцями Львова проведено художній розпис інтер’єру церкви.
Позаду храму і каплиці посередині величезного подвір’я, яке свого часу було дитинцем замку, було встановлено великий кам’яний хрест на честь тисячоліття Белза.
У 2014 році православна громада встановила на вежі церкви новий купол, покритий блискучою жовтою бляхою.

 

Залишаючи белзький край, варто озирнутись і помилуватись чудовою панорамою старовинного міста.

18 Панорама (2)