Обрати сторінку

Броди

Броди
Коротка довідка
Броди – районний центр Львівської області
Перша згадка – 1084 р.
Магдебурзьке право – 1584 р.
Населення – 23 826 особи
Площа – 8,67 км²
Водойма – р. Бовдурка
Координати: 50°04′41″ пн. ш. 25°09′15″ сх. д.
Найближчі міста – Львів (100 км), Тернопіль (80 км), Рівне (110 км), Луцьк (110 км)

101 Герб

Герб міста: на синьому полі срібна квітка лілії, довкола якої золотий контур фортифікаційних споруд. Назву міста і воду символізує геральдичне зображення водяної лілії. Лілія виступає також як символ чистоти і розквіту.

Назва Броди походить, від того, що місто розташоване в місці, де річка Бовдурка творила непрохідні болотисті заплави, переправа через які проходила по двох чітко визначених бродах.

Історія
Броди – давній населений пункт Львівщини, що розташований на історичній межі Галичини й Волині. Археологічні знахідки вказують на те, що в околицях сучасного міста люди жили ще з періоду пізнього палеоліту (понад 10 тис. років до н. е.).
Першу письмову згадку про населений пункт пов’язують з «Бродами», згаданими у «Повчанні Володимира Мономаха дітям». Але більш певною датою, яка зрештою і є загальновизнаною, є 1084 рік, коли в Бродах двічі відбулися зустрічі між чернігівським князем Володимиром Мономахом і волинським князем Ярополком Ізяславичем.
У XIV столітті за землі, які знаходились на межі Галицького і Волинського князівств, велася боротьба між Польською державою та Великим Князівством Литовським. Після битви за Олесько 1432 р. край переходить до польської Корони.
В наступних століттях містом володіли Сенінські і Каменецькі.
У 1580 р. Броди купив белзький воєвода Станіслав Жолкевський. Він отримав від короля Стефана Баторія магдебурзьке право (1584 р.) та заснував тут місто. У 1588 р. тут вже існує замок, церква, костел, ринок.
У 1629 р. місто переходить до родини Конецпольських.

102 Станіслав Конецпольський

Станіслав Конецпольський

Великий коронний гетьман речі посполитої Станіслав Конецпольський перетворює Броди у ідеальне місто-фортецю. П’ятикутний замок, збудований на західній околиці Бродів, був частиною загальної фортифікації міста. Забудова міських кварталів здійснювалась регулярно (вулиці перетинались під прямими кутами) і була «вписана» в овал земляних бастіонних укріплень.
Місто стало важливим торгівельно-ремісничим центром, де проживали українці, поляки, євреї, вірмени, греки, шотландці.
З 1682 року Бродами володіла родина Собеських, а в 1704 – 1834 роках місто перебувало у власності Потоцьких, родинний герб яких «Пилява» був на міських печатках до 1939 року.
Після першого поділу Речі Посполитої у 1772 році Броди увійшли до складу Австрійської імперії і стали прикордонним пунктом на межі з Польщею, а з 1795 року – з Росією.
У 1779 р. Броди отримали привілей «вільного торгового міста». Завдяки цьому невдовзі місто стало значним прикордонним економічним центром Австрійської імперії – «складом товарів Заходу і Сходу». Кількість населення міста зросла до 20 тис. осіб (близько 70% становили євреї).
У 1869 році було прокладено залізницю зі Львова. А в 1873 році встановлено залізничний зв’язок з Російською імперією, що посприяло значному пожвавленню не тільки торгівельного, але і промислового життя Бродів. В кінці ХІХ століття у Бродах діють промислові підприємства (фабрики свічок, цикорію, рому і лікеру, льонопрядильня, вапнярка, цегельня, парові млини, тартаки), організовуються національні (єврейські, польські, українські) культурно-просвітні товариства.
З початком Першої світової війни Броди як прикордонний пункт потрапило в смугу воєнних дій між російськими і австрійськими, потім – польськими і українськими і нарешті між польськими і більшовицькими військами. За період 1914-1920 рр. місто 12 разів переходило з рук в руки воюючих сторін.
З 1920 до 1939 р. місто входило до складу Другої Речі Посполитої.
За період Другої світової війни місто було майже повністю зруйновано: із 2280 будинків збереглося 569. Із 20 тисяч мешканців залишилося 700. Майже все єврейське населення (18 тис.) було знищено за час гітлерівської акції 1942–1943 рр.
У 1944 році під Бродами відбулась велика битва. На шляху 1-го Українського фронту стали сім німецьких дивізій та українська 14-а гренадерська дивізія Ваффен СС «Галичина». Рядянським військам вдалося оточити ворога у так званому «Бродівському котлі». Частині німецьких військ вдалося вирватись з оточення, але українська дивізія не відступила і 18-19 липня була практично знищена. З 11 тисяч вояків вирватись вдалось заледве біля трьох тисяч.
В радянський період Броди були важливим військовим центром, тут знаходилось декілька військових части, працювали великі промислові підприємства.
Нині Броди – районний центр Львівської області. В місті працює декілька промислових підприємств, діють педагогічний коледж ім. Маркіяна Шашкевича, гімназія ім. Івана Труша, три загальноосвітні середні школи, школа естетичного виховання, спортивна школа, центри дитячої та юнацької творчості, дві бібліотеки.

8

1 Оборонні вали замку, 1630-і рр.
2 Палац Потоцьких, 1751 р.
3 Руїни Великої синагоги, 1742 р.
4 Церква Св. Юрія, 1628 р.
5 Церква Різдва Пресв. Богородиці, XVIII ст.
6 Церква (колишній костел) Воздвиження Чесного Хреста, 1696 р.
7 Краєзнавчий музей (колишній монастир сс. Жалобниць), XVIII ст.
8 Празький банк (тепер – районний відділ міліції та суд), 1911 р.
9 Оборонні вали міста, 1630-і рр.
10 Повітовий суд (тепер – Педагогічний коледж ім. М. Шашкевича), 1911 р.
11 Торгово-промислова палата (тепер – середня школа № 1), 1850 р.
12 Гімназія ім. І. Труша (колишня Гімназія ім. Ю. Коженьовського), 1881–1883 рр.
13 Будинок польського Товариства «Сокіл» (тепер – Народний дім), поч. ХХ ст.
14 Церква Пресв. Трійці (дерев’яна), 1726 р.

Починати знайомство з містом найкраще з Бродівського історико-краєзнавчого музею, що знаходиться в самому серці міста – на площі Майдан Свободи.

ааа

Будинок історико-краєзнавчого музею

Музей розташовано у будівлі колишнього монастиря сестер Жалобниць (XVIII ст.). З 1866 до 1918 року в цьому приміщенні засідало Цісарсько-Королівське повітове староство Австро-Угорської імперії, у міжвоєнний період (1920–1939) — польська повітова влада. Після війни будинок належав МДБ, пізніше тут розмістилася районна друкарня. З 1979 року приміщення було передано для створення музею, який було відкрито у 1984 року в рамках святкування 900-річчя першої літописної згадки про Броди. Сучасний музей складається з двох підрозділів: головного приміщення на майдані Свободи та виставкових залів на території Бродівського замку.

103 Макет міста (2)

Реконструкція «ідеального міста» Броди в експозиції музею

В музеї експонується діорама Бродів XVII-XVIII століть, оглядаючи яку можна упевнитись, якою потужною фортецею було місто, а також довідатись, що саме збереглось з тих давніх часів у сучасному місті. Крім того, в музеї працюють фахові екскурсоводи.

На Майдані Свободи, другій центральній площі міста (попередні назви – Новоміська, Собеського), збереглась давня забудова (за винятком східної сторони), що остаточно сформувалася на поч. ХХ ст., є декілька цікавих пам’яток архітектури та історії.
Частину площі займає центральний міський парк. Посередині Майдану Свободи у 1993 році встановлено пам’ятник жертвам більшовицьких репресій.
Цікавинкою північної частини площі є незвичайна вежа. Це – годинниковий павільйон, збудований у 2001 р. на взірець попереднього павільйону (інша назва – «малий ратуш»), який стояв тут з початку ХХ ст. і до 1950-х рр.

103 Пам'ятник на Майдані (4)

Пам’ятник жертвам більшовицьких репресій

104 Годинникова вежа 1 (1в) (1)

Годинниковий павільйон

Найпомітнішою спорудою площі є триповерховий будинок у стилі модерн – колишня філія Празького кредитного банку, збудована у 1911 році. У 1921 р. власник банку виставив будівлю на продаж. Українська громада вела перемовини з метою придбання цієї споруди для Народного дому, але цього не сталося. До 1939 р. тут знаходилося командування Кресової Бригади Кавалерії, яке з 1926 по 1937 р. очолював відомий польський військовий діяч генерал Владислав Андерс. Після ІІ Світової війни тут розташувався Бродівський РКП(б)У, а з 1970-х років і дотепер – районний відділ міліції та суд.

105 Будівля Празького банку

Колишній будинок філії Празького кредитного банку

З Майдану Свободи треба продовжити маршрут на схід, до вулиці Коцюбинського. Вулиця проходить колишнім міським оборонним валом XVІІ ст., повторюючи його обриси. Частина її є пішохідною алеєю, по якій з кінця ХІХ ст. люблять прогулюватись містяни. На цій вулиці знаходиться декілька історичних будинків ХІХ-ХХ століть: Повітовий суд, Торгово-промислова палата, Гімназія і будинок польського Товариства «Сокіл».

Будинок колишнього повітового суду (тепер – Бродівський педагогічний коледж ім. М.Шашкевича).

106. Повітовий суд

Педагогічний коледж ім. М.Шашкевича

Будівлю повітового суду було збудовано у 1911 р. Автор проекту – З.Сливинський, будівничий – М.Домбровський. У 1915 р. інтер’єри споруди було змінено; крім суду, частину приміщення займали камери попереднього ув’язнення. У міжвоєнний період тут знаходилися міський суд і фіскальні органи, а у двоповерховій прибудові – в’язниця. У 1945 р. будівлю було передано для Бродівського педагогічного училища. У 1996 році до приміщення було добудовано нові корпуси, а з 2002 року на базі педучилища створено педагогічний коледж, якому в 2003 р. присвоєно ім’я Маркіяна Шашкевича.

Поряд знаходиться дещо менший будинок – колишня Торгово-промислова палата, тепер СШ №1

107 Торгово-промислова палата (3)

Будинок колишньої Торгово-промислової палати

107 Торгово-промислова палата (5)

Атланти і каріатиди над входом до школи

Торгово-промислова палата була заснована в Бродах у 1850 р. та діяла до 1929 р. Її метою було сприяти розвитку торгівлі, ремесла, господарства у краї. Спочатку установа знаходилася у винайнятому приміщенні, а на поч. ХХ ст. було збудоване нове приміщення, яке збереглося до сьогодні. Архітектор споруди невідомий. Після закриття установи (1929 р.) в приміщенні розмістилась торгівельна дворічна школа, яка згодом була реформована в купецьку гімназію. З приходом радянської влади в 1939 р. у будинку відкрили семирічну школу №2. Під час німецької окупації тут розмістилася адміністрація Бродівського повіту (ляндкомісаріат). Із закінченням ІІ світової війни будівлю знову передали для освітніх потреб – з 1945 р. тут розташувалась загальноосвітня середня школа.
Ще одною історичною пам’яткою на вулиці Коцюбинського є будинок гімназії, 1881-1883 рр.

108 Гімназія (1)

Гімназія ім. кронпринца Рудольфа (1909 р.)

108 Гімназія (3)

Гімназія ім. Івана Труша (2015 рік)

Навесні 1881 р. на місці давніх казарм відбулось урочисте закладення наріжного каменю під новий будинок гімназії імені кронпринца Рудольфа. У вересні 1883 р. в новозбудованому приміщенні розпочалось навчання. У міжвоєнний період (1920-1939) тут розташувалась польська державна гімназія імені Юзефа Коженьовського, а з приходом більшовиків у 1939 р. – середня школа №5 з українською мовою навчання. Після війни будинок колишньої гімназії було передано під середню школу. У 1997 році було відроджено гімназію, якій присвоєно ім’я колишнього випускника, видатного українського художника Івана Труша. З Бродівської гімназією пов’язані імена багатьох видатних людей: Василь Щурат, викладач у 1901–1907 рр., а також випускники: Антон Суліма-Попель – польський скульптор, педагог; Іван Труш – відомий художник; Мойсей Йозеф Рот – австрійський письменник та журналіст єврейського походження; письменник Степан Тудор; генерал УГА Мирон Тарнавський, головний ідеолог українського збройного підпілля ОУН-УПА 1940-50-их рр., пропагандист, публіцист і редактор Петро Федун-Полтава та багато інших. Перед гімназією встановлено пам’ятник учням і викладачам гімназії.

109 Гімназія (5)

109 Гімназія (7)

Пам’ятник учням і викладачам гімназії

На пам’ятнику – напис:
«В будинку Бродівської гімназії, теперішньої середньої школи № 1 вчились і працювали:
з 1881 по 1887 рік – український художник І. І. Труш;
з 1884 по 1890 рік – фольклорист О.І.Роздольський;
з 1901 по 1907 рік – академік АН УРСР В.Г.Щурат;
з 1906 по 1911 рік – український письменник С.Тудор;
з 1905 по 1915 рік – австрійський письменник Й.Рот.»

Біля гімназії є цікава будинок з білої цегли, який виглядає так, ніби його зовсім недавно збудували. Насправді, йому вже більше як сто років. Це будинок Польського гімнастичного товариства «Сокіл» заснованого у Бродах у 1891 р. Спершу товариство не мало власної домівки і для своїх заходів використовувало приміщення Товариства рукодільників “Зірка” (“Gwiazda”). Близько 1904-1905 рр. був збудований будинок “Сокола”, де в 1912 році почав працювати перший міський кінотеатр. В ті часи фронтон головного фасаду будівлі гармонійно завершувала скульптура сокола – символа “сокільського руху”. Її демонтували в період першої більшовицької окупації. Після війни споруду було передано під районний дім культури. Зараз це приміщення Бродівського районного Народного дому.

110 Будинок Сокола 1912 рік (1)

Будинок Товариства «Сокіл» у 1929 році

110 Будинок Сокола 1912 рік (3)

Бродівський районний Народний дім

Після огляду цих будинків можна пройти близько 15 хвилин по вулиці Великі Фільварки, щоби подивитись дерев’яну церкву Пресвятої Трійці (XVIII ст.).

111. Церква Пресвятої Трійці

Церква Пресвятої Трійці

Церква дерев’яна, п’ятизрубна, в плані хрестова, одноверха. Всі зруби церкви чотирикутні в плані. До західного зрубу прибудований присінок. Середній зруб – центральна нава значно вища від бокових зрубів і перекрита восьмикутною банею (куполом у вигляді шолома), яка завершується світловим ліхтарем і маківкою з хрестом. Часом її побудови традиційно вважається 1744 р.(у реєстрі 1726 р.). Церква була діючою до ІІ світової війни. Радянська влада закрила храм і влаштувала там автошколу. Згодом деякий час святиня стояла пусткою і лише в період 1990-1991 рр. була відновлена. Нині храм належить громаді УГКЦ.
Повернутись у середмістя можна по вул. В.Стуса. Це одна з центральних і найдавніших міських вулиць, яка є паралельною вул. Золотій та сполучає площу Ринок з майданом Свободи. При ній знаходиться одна з найстарших будівель Бродів – церква Воздвиження Чесного Животворящого Хреста (давній костел), збудований у 1660-тих роках.

112 Церква Воздвиження Чесного Хреста (3а)

Церква Воздвиження Чесного Животворящого Хреста

Початки костела заклав великий коронний гетьман Речі Посполитої Станіслав Конецпольський, склавши перед своєю смертю заповіт, яким зобов’язав свого сина Олександра збудувати мурований костел. Однак втілити цей задум в життя вдалося лише на поч. 1660-х років. Храм було освячено під іменем Піднесення (Воздвиження) Святого Хреста. В наступні віки костел зазнав чимало змін внаслідок відновлення від пожеж, розбудов і реставрацій. Храм був діючим до 1946 року. В радянський період у приміщенні колишнього костелу була влаштовано кінотеатр, пізніше – спортивну школу. У 1990 році храм було повернено римо-католикам, але через три роки передано греко-католицькій громаді й освячено як церкву Воздвиження Чесного Животворящого Хреста. Наприкінці 1990 років на споруді було встановлено три куполи. У 2006 році у північно-західній частині церковного подвір’я (колишнього цвинтаря) збудовано нову дзвіницю.
З давнього інтер’єру нічого не залишилось, навіть фрески з 1859 року були замальовані у 2004 році. Головна ікона з костелу була вивезена до Польщі і зараз знаходиться в одному з костелів міста Ополє.
Ще дві святині знаходяться на північ від площі Ринок. Дійти до першої з них можна головною вулицею І.Франко. Ця вулиця разом із Залізничною творить головну вісь планувальної системи міста Броди. Давня її назва – Луцька, позаяк вона вела від Ринку до Луцьких воріт. На жаль, більшість давніх будівель було знищено у війну, а згодом перебудовано.
Церква Різдва Пресвятої Богородиці, кінець ХVI – середина ХVIІІ ст.

113. Церква Різдва пресв.Богородиці (2)

Церква Різдва Пресвятої Богородиці

ллл

Іконостас церкви

Перші документальні згадки про храм відносяться до 1580-х рр. Спочатку церква була дерев’яною і лише близько 1745 – 1749 рр. набула вигляду, близького до сучасного. Після 1839 р. до північної сторони вівтаря було прибудовано захристію. У ХІХ ст. на дзвіниці вмонтовано годинник. Протягом всього часу Велика церква (традиційна народна назва храму) була головною українською святинею Бродів. Реставраційно-відновлювальні роботи проводились у 1902-1904 та 1937 -1938 роках. У першій половині ХХ ст. святиню розмальовували Анатоль Яблонський, Михайло Осінчук та Микола Федюк. Церква не зазнала значних пошкоджень в часи двох світових воєн. В радянський період це був єдиний діючий у Бродах храм. Нині церква належить громаді УПЦ КП.

114 Церква св. Георгія

Церква Св. Георгія (Юрія) (1628 р., XVIII ст.)

113. Церква Різдва пресв.Богородиці (2)

Церква Св. Георгія (Юрія)

Перші відомості про церкву Святого Юрія у Бродах датуються 1628 р. Очевидно, саму святиню було збудовано раніше цієї дати. Згідно з описами ХІХ ст., у церкві була позолочена срібна кована чаша, подарована, як зазначав викарбуваний напис, місцевою міщанкою Йосифівною Львівською у 1600 р. Відповідно до існуючої традиції церкву називали «купецькою», оскільки гроші на побудову храму жертвували грецькі купці. У другій пол. XVIII ст., після пожежі та реконструкцій святиня набула вигляду близького до сучасного. Інтер’єр храму був оздоблений багатою мистецькою різьбою, а іконостас виконаний у стилі рококо. Центральний образ – зображення сидячого на хмарах Христа, а поруч дванадцять апостолів. Намісні ікони поміщені над дияконськими воротами. По боках воріт розміщені образ Святого Юрія (справа) та образ Введення Пресвятої Богородиці в храм (зліва). Високохудожня мистецька цінність та іконографія іконостасу привернули увагу дослідників ще на початку ХХ ст. В 1934-35 рр. стіни церкви були вкриті розписами художників Івана Олендера та Теодозія Гарасимчука (у 1992 р. стінопис було оновлено і перемальовано). Після війни церкву було закрито і розграбовано, а згодом її передали міськторгу під склад. І лише 4 грудня 1990 р. храм було повернуто вірянам. Тепер він належить громаді УГКЦ.

Від церкви Юра зовсім недалеко до одного з найцікавіших і водночас найбільш знищених пам’яток архітектури Бродів. Це комплекс Бродівського замку, який складається з палацу Потоцьких (1751 р.) та валів і бастіонів з казематами (1630-1635 рр.)

115. Замок (6_) (2)

Загальний вид замкового комплексу

115. Замок (6)

Брама у фортечному валі

115. Замок (7_) (1)

Вид на замкові каземати

У 1630-1635 роках коштом власника Бродів, великого коронного гетьмана Речі Посполитої Станіслава Конецпольського на західній околиці міста Броди будується замок п’ятикутної форми. На той час панувала ідея міста з фортифікаціями у формі зірки. Для реалізації проекту були запрошені відомі на той час інженери Андреа дель Аква і Гійома де Боплана. Протягом п’яти років було зведено регулярне бастіонне укріплення з резиденцією. Це була потужна твердиня бастіонного типу у вигляді правильного п’ятикутника зі сторонами двору близько 100 м, з п’ятьма земляними бастіонами та куртинами між ними, всередині яких знаходились муровані з цегли і каменю каземати. Ззовні земляний вал замку був обкладений тесаним каменем, а сама фортеця обнесена ровом з водою. в’їзд до твердині здійснювався через перекидний міст і браму в одній з куртин. Замок неодноразово витримував напади татар.

115. Замок (3)

План замку 1780 року

115. Замок (4)

Реконструкція замку

Але найкраще така схема фортифікацій виправдала себе у 1648 р., коли козаки під проводом полковників Небаби, Нечая та Головача оволоділи містом, але протягом восьми тижнів так і не змогли взяти замок. Після цих подій Броди набули слави нездоланної твердині.
В’їзна брама знаходилась з боку міста у південно-східній куртині, до якої вели гребля через долину та звідний міст, перекинутий над глибоким ровом, що оточував укріплення. Для додаткового зміцнення входу на замкове подвір’я перед в’їзною брамою було зведено равелін. З 1704 р. замок перейшов у власність Потоцьких.
У першій половині XVIII ст. Станіслав Потоцький на місці дерев’яного будинку вздовж північної куртини зводить палац у барокових формах, а з боку міста в’їзну браму перебудовує на башту з годинником.
Замок виконував свої оборонні функції до 1812 р., коли на вимогу росіян був зруйнований австрійцями. У післявоєнний період в замку розміщувалася військова частина і він зазнав значних руйнувань і перебудов.
Нині від замку залишилися чотири куртини з казематами, каземати трьох наріжних бастіонів і палац середини XVIII ст. З середини 1990-х років приміщення палацу передано в користування школі, там також знаходиться районний архів та виставкові зали Бродівського історико-краєзнавчого музею.

Палац Потоцьких

116 Палац Потоцьких (2)Вид на палац Потоцьких

116 Палац Потоцьких (1)

Головний вхід до палацу Потоцьких

116 Палац Потоцьких (4)

Елемент фасаду

Замковий палац збудований родиною Потоцьких у другій половині ХVІІІ ст. як житлова резиденція. В ньому також зберігались мистецькі колекції, бібліотека, зібрані Францішком Потоцьким (1788-1853), а наприкінці ХІХ – початку ХХ ст. знаходився приватний музей картин і стародавніх меблів останньої власниці замкового палацу графині Ядвіги Жищевської. Палац горів під час військових дій 1915 та 1920 років, а його збірки грабувалися. Остаточного спустошення палац і його інтер’єри зазнали в 1939-1941 роках під час першої радянської окупації західноукраїнських земель. Після війни палац використовувався військом. Зараз пам’ятка служить культурно-освітнім цілям: тут знаходяться приміщення школи, районний архів та виставкові зали Бродівського історико-краєзнавчого музею.

Іудейські пам’ятки Бродів.

До першої половини XIX століття Броди були чи не найбільшим щодо відсотка юдейського населення (понад 70%) містом у Європі. І досі, коли хтось під час знайомства зізнається про своє бродівське походження, напевно із компанії запитають: «Маєш єврейське коріння?». Дійсно, Броди, перш за все, відомі своєю єврейською історією. Але у ХХ ст. світові війни та Голокост змінили обличчя міста. Тому у колись юдейських Бродах спогадом про моісеїв народ залишились хіба що старий цвинтар та «Велика синагога».

118 Велика синагога (1)

Руїни великої синагоги

118 Велика синагога (2)

Старовинний напис на елевації

Відомо, що в Бродах було багато синагог, але усі дерев’яні. Через часті пожежі заможна єврейська громада міста вирішила збудувати муровану синагогу. У 1742 році було розпочато будівництво. Наріжний камінь під «Велику» синагогу заклав Іцхак Горовіц, син Якова Горовіца з Болехова. Збудована божниця була майже квадратною в плані спорудою оборонного типу (отвори в її аттику були свого роду амбразурами).
Із синагогою пов’язані згадки про родоначальника хасидизму Ізраеля бен Еліезера (Бааль Шем Това) (1700-1760). У божниці був пюпітр, за яким хасидський праведник промовляв молитви. Інші ж легенди переповідають про відвідини «Великої» синагоги патріархом роду белзьких рабинів Рокахів та слова юдейського чудотворця рабина Шуліма: «з її порогів дорога безпосередньо провадить до порогів єрусалимської святині, яку нащадки Давида незабаром відбудують». Це було промовлено перед початком будування схожої синагоги у Белзі.
У травні 1859 року синагога стала жертвою великої пожежі, яка знищила більшу частину Бродів. На початку ХХ століття проводились ремонтні роботи. Значних пошкоджень синагога зазнала в роки ІІ світової війни. В середині 1960-х років проведено ремонт споруди і приміщення синагоги облаштували під склад. Через постійне протікання даху будівлю перестали використовувати, і вона стала пусткою, що привело до швидкої руйнації. У 1991 році була спроба провести реставрацію споруди з метою пристосування її для картинної галереї. Але фактично повноцінної реставрації так і не було, а у лютому 2006 року відбувся масштабний обвал склепінь синагоги. Тепер пам’ятка, яка внесена до державного реєстру пам’яток архітектури національного значення, перебуває в аварійному стані й руйнується під впливом природних умов.

Єврейський кіркут знаходиться на північній окраїні міста. Хоча початки кладовища сягають ХІХ ст., його називають «Новим цвинтарем», оскільки був ще й Старий, але тепер на його місці розкинувся стадіон. Новий кіркут заснований у 1831 р. і тепер є одним з найбільших в Україні єврейських кладовищ, тут нараховується близько 20 000 поховань. Збереглось близько 6 тисяч надгробних пам’ятників (мацев), виконаних переважно з пісковику. Особливістю цього цвинтаря є вишукані різьблені єврейські сакральні символи та великі епітафії (на івриті), висічені на пам’ятниках. Тут збереглися поховання представників великих бродівських родин (Каллірів, Натансонів, Шорів та ін.). Над могилою цадика Хаіма Давида бен Йосефа та його дружини Гитл збудовано огель. У північно-західній частині кіркута знаходиться пам’ятник жертвам Голокосту.

119 Кіркут (2б)

119 Кіркут (2)

119 Кіркут (2а)

Старий «новий» єврейський кіркут

119 Кіркут (3б)

119 Кіркут (3)

Мацеви

Дещо ближче до центру міста знаходиться католицький цвинтар. Найстарші могили – з початку ХІХ ст., написи на них на польській і німецькій мовах. Поряд з ним – військове кладовище польських легіоністів 1914-1920 років. Зараз він частково відновлений. Крім того, було віднайдено і встановлено оригінальну плиту, яка, подібно, є першим у світі польським пам’ятником Невідомого вояка.

121. Католицький цвинтар (3)

Вид на військове кладовище польських легіоністів

121. Католицький цвинтар (4)

Могила Невідомого вояка

Треба відмітити, що в Бродах діє римо-католицька парафія. Відколи влада міста забрала у неї костел, римо-католики приступили до будівництва нового храму. Тепер на вул. Залізничній не можна не помітити великий, сучасний костел Воздвиження Чесного Животворящого Хреста, який було освячено 22 травня 2010 року.

ггг

Новий римо-католицький костел

Повертаючись до Львова, варто іще зупинитись в Старих Бродах, щоби побачити палац Тишкевичів. Гарний, густо прикрашений ліпниною палац був збудований в передмісті Старі Броди у 1912 році. І хоча в інтер’єрах з часів Тишкевичів нічого не збереглося, однак і будівля, і територія навколо перебувають в чудовому стані. Біля палацу був засаджений парк, в якому знаходилось озеро (частково збережено). Нинішнім дбайливим господарем палацу є держлісгосп “Броди”.

125. Палац Тишкевичів (3)

Фасад палацу

125. Палац Тишкевичів (4)

Старовинний гербовий картуш

До речі, саме тут у Старих Бродах народився один з найбільш популярних польських письменників, драматург і педагог Юзеф Коженьовський (1797-1863). Його батько був управителем маєтку графа Вінцента Потоцького (власника Бродів). Найбільш популярним твором Ю.Коженьовського є драма «Карпатські верховинці» («Karpaccy górale»), яка вважається кульмінацією його творчості. Перший переклад драми зробив Микола Устиянович. Під назвою «Верховинці» п’єса ставилася у багатьох театрах України. З цієї п’єси походить дуже популярна в Польщі пісня «Червоний пас», котра має відповідник на Гуцульщині – «Верховино, Верховино». До ІІ світової війни в Бродах стояв пам’ятник Юзефу Коженьовському (автор Антоні Попель).