Обрати сторінку

Жовква


Місто Жовква

Коротка довідка
Жовква – районний центр Львівської області
Засноване – 1597 р.
Магдебурзьке право – 1603 р.
Населення – 13 629 осіб
Площа – 7,6 км²
Водойма – р.Свиня
Координати: 50°03′18″ пн. ш. 23°58′36″ сх. д.
Найближчі міста – Львів (25 км)

Історична частина міста розташована на підвищеній гряді, яка простягається із сходу на захід, західним краєм примикаючи до північно-східних уступів Розточчя. Біля підніжжя гори Гарай (150 м) гряду прорізає річка Свиня.

01 Герб (3)

01 Герб (2)

01 Герб (1)

На сучасному гербі міста на золотому полі стоїть Святий Іван, що тримає в правій руці золоту чашу, в лівій – чорну змію. Одежа синя, плащ червоний. Щит обрамований декоративним картушем і увінчаний срібною міською короною з трьома вежами. Зображення Святого Івана Євангеліста вживалося на війтівських печатках Жовкви в XVII ст.

Історична довідка:
Місто Жовква було засноване на землях давньоруського поселення Винники. Перша згадка в літописах про село Винники відноситься до 1368 р. Тепер це північно-східна частина міста.
У кінці XVI ст. місцевість стає власністю гетьмана Станіслава Жолкевського, який згодом одержав королівський привілей на будівництво нового міста та право назвати його Жовквою. З наданням Жовкві 22 лютого 1603 р. Магдебурзького права, пожвавилося економічне життя міста та околиць, швидше стали розвиватися ремесла й торгівля. Урядування в місті здійснював магістрат, який обирався за згодою власника міста.
Для розташування міста була вибрана вигідна, в оборонному відношенні, вільна від житлової забудови підвищена платформа. Крім того, тут перетиналися важливі шляхи Червоної Русі, що сприяло швидкому розвитку Жовкви. Планування здійснив архітектор Павло Щасливий за принципом «ідеальних міст» доби Ренесансу. Павло Щасливий в той же час зводив замок та після нього костел св. Лаврентія. В першій половині XVII ст. Жовква перетворилася на укріплене місто-фортецю, оточене валами та ровами. Після Жолкевських місто належало роду Даниловичів, а далі по матері Теофілії — роду Собеських.
З 1678 року Жовківський замок став королівською резиденцією Яна III Собеського. І саме у кінці XVII — на початку XVIII ст., місто досконало розбудувалося, отримало низку нових кам’яних будівель, прекрасні садово-паркові ансамблі і досягло свого найвищого розвитку і багатства.

01в Жовква середньовічна

Реконструкція Жовкви XVII ст.

У Жовкві діяли п’ять церков, чотири костели, синагога. Славилась високою художньою майстерністю жовківська збірка живопису, графіки, різьблення, гобеленів, порцеляни, зброї. Прославили місто іконописці та різьбярі Жовківського мистецького осередку кінця XVII – поч. XVIII ст.
Існує версія про народження тут українського державного діяча і полководця, гетьмана Богдана Хмельницького.
Під час Північної війни 1700—1721 рр. Жовківський замок був резиденцією російського імператора Петра I.
В Жовкву у квітні 1707 року приїздив український гетьман Іван Мазепа. З Жовкви гетьман відправляв посланця до Саксонії, щоб заручитись підтримкою шведського короля Карла XII.
У 1880 році, коли Галичина стала провінцією австрійської монархії, було утворено адміністративний повіт Жовква, що охоплював 74 громади. Проте у складі Австро-Угорської імперії Жовква почала занепадати. Особливо сильного удару місту завдала Перша світова війна, під час якої місто переходило з рук в руки, а в часі відступу росіян було спалене.
За радянських часів Жовква була перейменована (1951 р.) в м. Нестеров, на честь російського авіатора часів Першої світової війни Петра Нестерова (перший у світі виконавець «мертвої петлі»), який загинув неподалік від міста в результаті першого в світі повітряного тарану, застосованого в бою. У 1992 році місту повернули стару назву.
У 1994 р. місту надано статус Державного історико-архітектурного заповідника — у ньому 55 пам’яток світового, національного та регіонального значення. З 1998 року Жовква є претендентом на внесення до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.
Видатні постаті:
Досифій – Дмитрій Баріла (1624-1693) – митрополит, письменник і перекладач служив в Жовківському Василіанському монастирі, основоположник молдавської мови.
Станіслав Жолкевський (1547-1620) – польський військовий діяч, польний гетьман (з 1588 року), воєвода Київський (1608-1618), великий коронний гетьман (з 1613 року), канцлер (з 1617 року). Засновник міста Жовква.
Ян ІІІ Собеський (1629-1696) — король польсько-литовсько-руської держави – Речі Посполитої з 1674 року, великий коронний маршалок з 1665 року, польний гетьман з 1666 року, великий коронний гетьман з 1668 року. Своїм військовим талантом надовго забезпечив Речі Посполитій спокій на південних кордонах.
Богдан Зиновій Хмельницький (1595-1657) — гетьман війська запорізького, полководець і державний діяч. Організатор та ідейний натхненник повстання українського народу проти Речі Посполитої.
Петро І- російський цар у 1706-1707 роках зробив Жовкву своєю резиденцією.
Василь Шуйский – російський цар, був взятий в полон в битві під Клушино Станіславом Жолкевським і утримувався у Жовкві під арештом разом Федором Романовим який пізніше став митрополитом Московським і всієї Русі (Филарет), а його син Михайло – першим російським царем з роду Романових.
Іов Кондзелевич, Іван Руткович, Василь Петранович, Юліан Буцманюк -художники.
Ярослав Верещак – драматург.
Степан Турчак і  Володимир Божик – диригенти.
Любомир Романків (*17 квітня 1931, Жовква) — провідний науковець компанії IBM в галузі комп’ютерних технологій, співвинахідник (разом з Девідом Томпсоном) процесів створення тонкоплівкових індуктивних і магніторезистивних мікроголовок для запису інформації, що уможливили появу жорстких дисків та персональних комп’ютерів.

17

1. Замок, 1594–1606 рр.
2. Оборонні споруди міста, XVII ст.
3. Костел св. Лаврентія з вежею-дзвіницею, 1606–1618 рр.
4. Катедральний храм св. свщмч. Йосафата Кунцевича (колишній костел Внебовзяття Пресв. Діви Марії, 1653–1655 рр. і монастир оо. Домініканців, XVII ст.)
5. Храм Пресв. Серця Христового, 1612 і 1903 рр., монастир Різдва Христового оо. Василіан, 1682 р. і надбрамна дзвіниця, XVIII ст.
6. Колишні костел св. Андрія, 1682–1787 рр. і монастир сс. Домініканок, XVII ст.
7. Церква св. Лазаря (колишні костел і шпиталь, 1735 р. та монастир сс. Феліціанок, поч. ХХ ст.)
8. Синагога, 1682–1700 рр. (недіюча)
9. Церква Різдва Пресв. Богородиці (дерев’яна), 1705 р.
10. Церква Пресв. Трійці (дерев’яна), 1720 р. – об’єкт зі списку Світової спадщини ЮНЕСКО
11. Житлові будинки, XVII ст.
12. Житлові будинки, ХІХ ст.
13. Ратуша, 1932 р.
14. Глинська брама, XVI ст.
15. Звіринецька брама, XVI ст.
16. Урядовий дім, 1900 р.
17. Житлові будинки-вілли, кін. ХІХ ст.
18. Церква свв. Петра і Павла, 1991–1993 рр.
19. Замковий парк, XVII ст.
20. Єврейський цвинтар (кіркут), XVII–XX ст. (недіючий)

Екскурсія

В’їжджаючи до Жовкви зі сторони Львова, неможливо не помітити зліва, при вулиці Львівській, перший цікавий історичний об’єкт міста, яким є дерев’яна церква Пресвятої Трійці, 1720 року збудування.

1. Церква св.Трійці

Церква Пресвятої Трійці

18

Фрагмент іконостасу

Сучасна церква збудована з соснового дерева в 1720 році на місці попередньої коштом парафіян та на пожертви королевича Констянтина Собеського, молодшого сина короля Яна ІІІ Собеського.
Церква орієнтована з заходу на схід, складається з чотирьох частин: бабинця, нави квадратної форми, п’ятикутного вівтаря та мурованого захристія, добудованого в XIX ст. до східної стіни церкви та сполученого з вівтарною частиною. Церква з широким піддашшям, яке оперізує її та опирається на випусти зрубів. Усі зруби перекриті шоломоподібними банями на восьмериках, що завершуються ліхтарями з маківками та кованими хрестами. Середня найбільша баня домінує у силуеті церкви. Усі бані та дахи покриті гонтом.
В інтер’єрі церкви на двох стінах вівтаря частково збереглися настінні розписи орієнтовно XVIII ст. З північної сторони зображена сцена “Молитва Мойсея на Сінайській горі”, з південної – сцена “Жертвоприношення Авраама». У 1729 році був встановлений іконостас, який зберігся і дотепер (за винятком двох ікон).

13. Церква Різдва Богородиці (3)

Іконостас церкви

1б. Церква св.Трійці - Іконостас (3)

Царські ворота

На подвір’ї церкви розташована мурована дзвіниця з трьома дзвонами, збудована в 1891 році.
В радянський період церква була недіючою, але мала статус пам’ятки архітектури, що охороняється законом. Після реставрації в радянські часи в церкві було відкрито музей історії Жовківської школи малярства і різьби, який проіснував до 1991 року.
В 1991 році церква знову стала діючою, спочатку як православна, а з 1996 року греко-католицька.
У 2013 р. церкву Пресвятої Трійці було включено у Список світової спадщини ЮНЕСКО.

Неподалік, на тій же вулиці Львівській, з правої сторони збудовано велику нову церкву святих Петра і Павла (УПЦ МП), а поряд з нею помітно невелику цікаву будівлю. Це колишній костел св. Лазаря (1735 р.), монастир Феліціанок та шпиталь убогих (XVIII-XX ст.).

1


2 Костел св.Лазаря 3 (2)
Костел св. Лазаря

Заклад для убогих імені Св. Лазаря був створений у 1627 році княжною Софією Данилович на честь сімох страждань Найсвятішої Діви Марії і призначений для утримання семи місцевих бідняків. У 1735 р. зведено муровану споруду костелу, що розділила прилеглий будинок шпиталю на два крила. В 1861 р. проведено реконструкцію костелу і будинку, в якому розмістився монастир феліціанок, що проіснував до 1939 р. Після війни приміщення використовувалися для різних міських потреб. На початку 1990 р. будівлю передано православній громаді, яка провела її ремонт і пристосувала для богослужінь. Відтоді це є церква Св. Лазаря (УАПЦ).

Наступною цікавою пам’яткою історії і архітектури на вулиці Львівській є оточений фортечними мурами комплекс колишнього Домініканського монастиря. Домінантою в ньому є величний костел, а тепер церква Святого великомученика Йосафата (УГКЦ).

3. Костел Домініканський 1 (1)

3. Костел Домініканський 1 (3)

Церква Святого великомученика Йосафата

2
3. Костел Домініканський 1 (4) Нагробок Марка

Нагробні пам’ятники в інтер’єрі Марека і Теофілії Собєських

Бароковий костел Успіння Найсвятішої Діви Марії було зведено в 1653—1655 роках на кошти матері короля Яна ІІІ Теофілії Собеської, як усипальницю для її сина Марка.
В інтер’єрі дотепер збереглися цінні нагробки Теофілії та Марка Собеських, виконані у другій половині XVII ст. відомим скульптором Андреасом Шлютером (до речі, найбільш відома робота А.Шлютера – Бурштинова кімната в Царському Селі).
Келії постали у 1754-1792 рр. У тому ж 1792 р. храм набрав сучасного вигляду.
Живописець К. Політинський розписав інтер’єр храму в 1903-1927 рр.
При монастирі збереглися залишки північно-східного муру з круглою баштою. Навпроти входу до костелу була Львівська Брама, коло якої стояло три дзвони цього храму – Марія, Яцек та Домінік.
Після другої світової війни храм закрили, розмістивши в ньому військові казарми, стайні і склад.
Сьогодні стараннями місцевого пароха та громади було проведено ремонтні роботи по інтер’єру церкви та тривають роботи по ремонтну фасаду та території монастиря.

Через декілька десятків метрів відкривається велика площа Вічева, замкнена старовинними будинками, замком Жолкевських, міською Ратушею, костелом Св. Лаврентія і відкрита на околиці двома фортечними брамами – Глинською і Звіринецькою. Якщо ви приїхали до Жовкви на автомобілі чи автобусі, припаркуватись найзручніше буде на площі перед головним входом до замку.

4 Замок (1)

4 Замок (2)

Фасад замку Жолкевських

Замок Жолкевських був побудований у 1594-1606 роках на замовлення Великого коронного гетьмана Станіслава Жолкевського як оборонна споруда у стилі ренесансу. Архітектором замку був Павло Щасливий, а також Амвросій Прихильний і Павло Римлянин. Чотирикутний в плані із вежами на кутах, будований з цегли і каменю, оточений ровом із водою не тільки зовні, а й зі сторони міста, замок був добре захищений від ворожих нападів. Сучасний вигляд не відповідає давньому – не збереглися колони, арки, скульптури та рів шириною до 17 метрів. Крім того, замок осів в землю на 6-7 метрів.
В’їзна брама з вежею оздоблена різьбленим білокам’яним порталом в стилі маньєризму. Північна, східна і південна наріжні вежі замку — неправильної п’ятикутної форми, триярусні, вкриті шатровими дахами. Західна вежа — в зруйнованому стані.
Двоярусний південно-західний замковий корпус (палац) – репрезентативний. У плануванні цього корпусу використано двохрядну систему анфілад. Тут розміщувались приватні покої власника, скарбниця, кабінети та парадні зали для офіційних прийомів.
Фронтальне крило служило арсеналом, конюшнею і житлом для солдат і прислуги. При конюшні знаходився каретний двір, а при арсеналі – кузня. Східне крило було житлом для численних гостей замку. В західному знаходилися замкові кухні, пекарні, комори.
У 1606 році за замком Станіслав Жолкевський створив звіринець, де розводили зубрів, оленів, сарн та інших тварин. І хоча він проіснував тільки до кінця XVII століття, проте згадкою про нього залишилась назва однієї з міських брам – «Звіринецька».
У 1648 році замок і міські укріплення Жовкви пережили пасивну короткочасну облогу об’єднаного козацько-татарського війська під керівництвом Богдана Хмельницького. Проте штурму не було – місто заплатило контрибуцію. Але у 1655 році козацькі загони після короткочасного штурму таки зайняли і пограбували місто.
У кінці XVII століття замок стає резиденцією короля Польщі Яна ІІІ Собеського, що зумовило зміну оздоблення та ґрунтовну реконструкцію споруди. Шатрові дахи башт було замінено на куполоподібні, покриті позолоченою мідною бляхою. У замку збільшили габарити більшості вікон, а над боковими корпусами добудували по ярусу. Трофеї, привезені з походів, особливо після перемоги над турками під Віднем, поповнили колекцію зброї та витворів мистецтва.
Під час Північної війни, у грудні 1706 – квітні 1707 року у Жовківському замку розмістив свою резиденцію Петро І.
Після Собеських замком володіють литовські магнати Радивіли (Radvilos, Radziwiłłowie) , а у 1887 році його продають на аукціоні. Новий власник розбирає споруди замку на будматеріали – не вціліли ні парадні сходи зі скульптурами, ні замкова каплиця, ні західна вежа.
Протягом XIX – XX століть у замку розміщувалися уряди міста і повіту, а також гімназія. У 1915 році фортеця була дощенту спалена російськими військами. У міжвоєнні літа почалась відбудова, але повністю вона так і не завершилася.
За радянських часів частину приміщень перетворили на житлові помешкання, частину зайняла школа і районний суд. Так тривало аж до початку XXI століття, тому замок усе ще перебуває у критичному стані й потребує ґрунтовної реставрації — частково відновлений лише головний вхід («фронтальне крило замку»).
В даний час на території та у приміщеннях замку діє Музей «Жовківський замок», котрий підпорядковується Львівській галереї мистецтв, декілька залів віддано під стаціонарну експозицію, котра розповідає про історію міста та замку. Основна частина експозиції – давні малюнки, гравюри та фотографії, проте експонуються й зброя, предмети побуту, скульптури. Ще два зали музею експонують змінні виставки.
У майбутньому в замку планується облаштувати готель, ресторан і концертні зали для камерних концертів.

OLYMPUS DIGITAL CAMERAЗвіринецька брама

6 Брама Глинська 1 (1)

Глинська брама

Зліва від замку помітно фортечний мур і Звіринецьку браму. Друга брама – Глинська знаходиться з правої сторони замку. В радянські часи Глинську браму було розібрано, але у 1990-х роках її було відновлено з автентичних фрагментів стараннями Товариства охорони пам’яток культури. Брама завершена фронтонами, на яких зображено із заходу герб Станіслава Жолкевського – «Любич», із сходу герб короля Яна ІІІ Собеського – «Яніна». Тепер обидві брами разом з мурами і замком творять цікаву комплексну пам’ятку фортечної архітектури XVII ст.
Між замком і Глинською брамою знаходиться будинок Ратуши.

7. Ратуша (3)Ратуша

Попередню ратушу розібрали у 1832 році через аварійний стан і місцеві радники були змушені проводити свої засідання спочатку в одному із будинків на вулиці Львівській, а потім у замку. Сучасна ратуша збудована у 1932 році за проектом архітектора Б.Віктора на місці колишніх казарм та казематів. У передвоєнні часи з вежі ратуші міський сурмач опівдні виконував спеціально скомпоновану мелодію — так званий «хейнал». Тепер опівдні дзвони годинника відбивають уривок гімну «Ще не вмерла Україна». В наш час Ратуша надалі виконує функції Ради міста Жовкви.
Безумовно, найцікавішою будівлею на Вічевій площі є костел св. Лаврентія.

8. Костел Лаврентія (3)

Костел св. Лаврентія

8. Костел Лаврентія (8)

Нагробні пам’ятники Станіслава і Яна Жолкевських

Костел будувався у 1606-1618 роках, як родинна усипальниця Жолкевських. У підземеллі похований Станіслав Жолкевський, його дружина з сином, родина Даниловичів, Якуб Собеський – батько короля Яна ІІІ, королевичі, державні секретарі, настоятелі та меценати храму. За кількістю і значимістю поховань видатних діячів польської держави, костел часто називають «Малим Вавелем». Костел будував Павло Щасливий, а після його смерті – Павло Римлянин та Амвросій Прихильний.
Центральний вхід до костелу оздоблений білокам’яним порталом з барельєфними зображеннями апостолів Петра і Павла, святого Лаврентія та Станіслава, євангелістів та Христа Вседержителя в оточенні ангельських голівок та орнаментів. Фасади костела розчленовані широкими пілястрами, фриз прикрашений зображеннями військових сцен.
Ще однією ознакою храму як пантеону лицарської слави є живописні полотна XVII століття на теми історичних битв авторства Шимона Богушовича («Битва під Клушино»), Андреаса Стеха і Фердинанда ван Кессель («Битва під Хотином») та Мартіно Альтамонте («Битва під Віднем», «Битва під Парканами»), які зображали бойові подвиги гетьмана С. Жолкевського та короля Яна ІІІ Собеського. В даний час картини зберігаються у Львівській картинній галереї, частково експонуються в Олеському замку. У вівтарній частині знаходяться ренесансні мармурові пам’ятники родини Жолкевських (авт. Войцех Зичливий, 1623-36 рр.), а також мармурово-алебастрові пам’ятники Якуба Собеського та Станіслава Даниловича, батька і вуйка короля Яна ІІІ (авт. Шлютер А., 1693 р.).
З приходом радянської влади у храмі зробили склад міндобрив.
Зараз тут знаходиться діючий парафіяльний костел св. Лаврентія (Św. Wawrzyńca) Римо-Католицької Церкви в Україні. Костел перебуває у доброму стані, тривають реставраційні роботи на кошти приватних осіб, а також різних інституцій, зокрема Польської армії, відділу реставрації Варшавської політехніки, Сенату і Міністерства Культури Польщі. Підтримує ці роботи також Товариство охорони пам’яток у Львові.

8. Костел Лаврентія (5а)

Дзвіниця біля костелу

Єдиний ансамбль із костелом становить дзвіниця, що входила в систему оборонних стін міста. Вежа є цінною пам’яткою оборонної архітектури, однією з важливих домінант у міській панорамі.
Наступним значним і цікавим об’єктом Жовкви є комплекс Василіанського монастиря, який складається з Церкви Серця Христового (1612—1905 рр.), корпуса келій (1782 р.) і дзвіниці (1770 р.).

9 Церква Серця Христового OO Василіани (1)

Фасад церкви Серця Христового

Ренесансна мурована церква була побудована в 1612 р. на місці попереднього дерев’яного Василіанського храму завдяки привілею Станіслава Жолкевського. При церкві закладають монастир, ігуменом стає румунський філософ митрополит Досифен, що прибув, супроводжуючи мощі Івана Сучавського, перенесені у 1691 р. Яном ІІІ Собеським.
У 1895 було закладено друкарню отців Василіан. Решту споруд добудовували аж до початку ХХ століття.
У 1697-99 Жовківський художник Іван Руткович із різьбярами виконав іконостас, який у 1730-х рр. було продано до села Нова Скварява. У ХХ столітті митрополит Андрей Шептицький придбав іконостас для збірки Національного музею у Львові.
У 1905 р. відбулася перебудова храму за проектом Едгара Ковача, професора «Львівської політехніки». Церква розбудовується в неовізантійському стилі та стає вдвічі більшою. Перебудова повністю змінила зовнішній вигляд монастиря. Зберігся тільки ренесансний різьблений білокам’яний портал XVII століття.

9 Церква Серця Христового OO Василіани (2)

Фрагмент порталу XVII століття

В інтер’єрі збереглися настінні розписи Ю. Буцманюка, який в 1910 р. робить стінопис та вітраж в каплиці при церкві. Художник поєднав традиції романтизму та українського народного мистецтва. Христос та янголи в цій каплиці вдягнуті в національний український стрій, а біля Божої матері – українські діти. Перша світова війна перервала ці роботи, але у 1930-му році Ю.Буцманюк продовжує розпис церкви, розвиваючи національну тему – склепіння храму прикрашають фрески на тему Козаччини та українських визвольних змагань.

9б Василіани Стінопис Ю._Буцманюка (1)

9а Василіани Ю._Буцманюк._Берестейська_унія._Герої_козацької_доби_ (1)

Стінописи в інтер’єрі церкви

Головні мотиви – примирення та злука українців: на фресках поруч стоять православні та уніатські герої, Йосафат Кунцевич та Петро Сагайдачний, Іпатій Потій та Костянтин Острозький. На фресці «Акт Злуки» зображені краєвиди Києва та Львова, а під ними – герої УНР та ЗУНР: Петлюра, Скоропадський, Грушевський, Вітовський, Левицький, січовики та пластуни… Розпис ідентифікують з українським модерном (сецесія) та окремо відзначають його оригінальність.
Недалеко від вівтаря лежать нетлінні останки мученика святого Партенія (†250), привезені у 1783 з Відня. Вони замінили мощі Івана Сучавського, котрі повернули Сучаві на вимогу тамтешніх мешканців.
У 1990 церкву повернено ордену Отців Василіан і вона тепер відноситься до УГКЦ. У 2003 р. посвячено новий іконостас роботи жовківських майстрів.

В одній з бічних вулиць стоїть чудова синагога у стилі ренесансу, доповнена елементами бароко.

10 Синагога (1)

Синагога

10 Синагога (5)

Інтер’єр синагоги

Споруда прилягала до міських мурів та Жидівської брами, а завдяки товстим стінам з бійницями могла використовуватися, як башта міських укріплень – на даху знаходився бойовий ярус зі стрільницями.
Жовківська синагога вражала красою та величчю і була більшою за львівську. Тут розташувалась перша в Східній Європі єврейська друкарня, жили й працювали численні відомі рабини. Одним з жовківських рабинів був дідусь сучасного польського режисера Єжи Гофмана.
Синагога кілька разів страждала від пожеж, і кожного разу з великими труднощами відновлювалась. Востаннє спалили синагогу нацисти у 1941 році. Потім, за радянських часів, її використали як склад, і тільки за часів Незалежності почалася відбудова святині. Через відсутність євреїв у Жовкві реставрація йде дуже повільно, а тому, на жаль, в наш час синагога знаходиться в стані катастрофічному і тому не надається до відвідування. Незважаючи на це, є плани відреставрувати її і створити в ній Єврейський центр Галичини.
Крім того варто було би зробити порядок на єврейському цвинтарі (кіркуті), який був знищений в часи німецької окупації – гітлерівці вимостили мацевами вулицю Львівську. В наш час територію кіркуту займає базар. Декілька уцілілих нагробних плит (мацев) лежать просто неба, затоплені в землю, декілька вмуровано в оточуючу базар стіну і тільки над могилою місцевого цадика – р. Іцхака, що помер у 1737 р. збудовано каплицю (огель). Неподалік цвинтаря знаходиться скотобійня, в якій робилось кошерне м’ясо. Прикро, що цікавий зразок фабричної архітектури ХІХ ст. перетворюється в руїну.

11 Залишки кіркута (1)

Сучасний стан кіркута

11 Залишки кіркута (2)

Фрагмент стіни кіркута

11 Огель

Огель цадика

Від єврейського цвинтаря можна прогулятись по вул.Івана Богуна до ще однієї перлинки міста – дерев’яної церкви Різдва Пресвятої Богородиці. Знаходиться вона в найстарішій дільниці міста, яка залишила назву старовинного села Винники.

13. Церква Різдва Богородиці (2)

Церква Різдва Пресвятої Богородиці

13. Церква Різдва Богородиці (3)

Іконостас церкви

Як свідчить різьблений напис на балці хорів, церква збудована у 1705 році. Тризрубна одноверха будівля накрита шоломоподібною банею. Оточена широким піддашшям, стіни над яким шальовані дошками. Храм спорудив тесля Кунаш. Бароковий іконостас жовківської школи з іконами 1708-1710 рр. належить до кола маляра Івана Рутковича. В церкві зберігся процесійний хрест “Розп’яття” (1864) та вівтар “Св. Миколай” XVIII -XIX ст. невідомого майстра.
У 1990-х рр. храм переданий у власність жовківському василіанському монастирю. Старанням отців Василіан церкву було відновлено, а у 1996 році львівські художники-реставратори відреставрували церковний іконостас.
Повернувшись на Вічеву площу, треба звернути увагу на комплекс будинків XVII ст. Мальовничий ряд будинків однієї зі сторін площі має аркадні галереї, які називаються «підтінями». В середньовіччі перші поверхи кам’яниць переважно займали крамниці, а нагорі жили власники. Для зручності покупців і захисту під час негоди будувались подібні аркади. Це досить типова архітектура для західноєвропейських міст, який однак не має аналогів в Україні.

12. Площа Вічева (1)

Будинки на Вічевій площі

12. Площа Вічева (4)

Аркадна галерея

Частину кам’яниць площі втрачено у 1940-х рр., коли було зруйновано єврейський квартал по вулиці Львівській. У 2000 роках було проведено археологічні розкопки, під час яких було виявлено фундаменти і підвали колишніх споруд. Наразі їх залишено відкритими.

За Звіринецькою брамою знаходиться гарна дільниця міста, забудована будинками зі зламу ХІХ і ХХ століть. Серед них найцікавішими є декілька невеликих вілл, житлових і урядових будинків.

3


14. Вілла (2)

Сецесійні вілли

Жовківська пошта займає гарний сецесійний будинок з еркером, який підтримують атлант і каріатида.

15. Пошта (2)

15. Пошта (1)

Будинок пошти

Дещо далі можна зустріти звичайний зовні будинок з уміщеним на фронтоні барельєфом і написом «Elektrownia». До війни в ньому дійсно знаходилась міська електростанція.

16. Жовква_Електростанція_1 (2)

16. Жовква_Електростанція_1 (1)

Будинок «Електровні»

Якщо ж ви іще маєте час, то можна прогулятись на гору Гарай, з якої простягається чудовий краєвид на розточанське горбогір’я, де в долинах поблискують церковними куполами невеликі села і хутори. Напевно немає такого мешканця Жовкви, хто б не прогулювався на Гарай «королівською дорогою», якою мав їздити на гору сам Ян ІІІ Собеський, а тому любий перехожий вкаже вам шлях на Гарай.