Самбір

Коротка довідка
Самбір – районний центр Львівської області
Перша згадка – 1241 р.
Магдебурзьке право – 1390 р.
Населення – 35 002 особи
Площа – 24 км²
Водойма – р. Дністер, Млинівка, Дубрівка
Координати: 49°31′20″ пн. ш. 23°11′49″ сх. д.
Найближчі міста – Львів (76 км), Дрогобич (30 км)

Місто розташоване на лівому березі Дністра, на перехресті історичних торгових шляхів Львів – Ужгород і Дрогобич – Перемишль.

01 Герб Самбора

Сучасний герб міста є одним з найдавніших в Україні. Він використовується з невеликими змінами майже 500 років. Найстарший герб знаходиться на печатці міста 1533 року. Пізніше, у 1788 році його затвердив цісар Йосиф II. На гербі зображено: на блакитному тлі золотий олень святого Губерта зі стрілою в шиї, що біжить праворуч. Щит обрамлено золотим картушем і увінчано короною.

Історія
Самбір виник на місці давньоруського поселення Погонич. На відстані 18 км на південний захід від Погонича було давнє княже місто Самбір (сучасний Старий Самбір), яке в 1241 році знищили татаро-монголи. Саме цей рік вважається першою згадкою про Самбір. Уцілілі жителі цього міста переселилися в Погонич, який з часом розрісся і став називатись «Новим Самбором», а знищене татаро-монголами місто стало «Старим Самбором». З 1390 року за давнім Погоничем утвердилася назва «Самбір», хоча аж до 1450 року у різних документах місто іменується і Самбором, і Новим Самбором, і по старому – Погоничем.
Початки ж поселення Погонич губляться у віках. У 1995 році на території, що прилягає до костелу Івана Хрестителя, археологи знайшли залишки оборонного валу, який датується XI–XII ст.
Довгий час обидва міста конкурували між собою, де саме буде знаходитись влада повіту, тобто яке місто стане в околиці домінуючим. Хресним батьком Самбора став Спитко з Мельштина, придворний маршалок угорського короля Людвіка Анжуйського і, до речі, автор плану пошлюбити литовського князя Ягайло з королевною Ядвігою. Треба зауважити, що без цього шлюбу не було б польсько-литовської унії, а отже не було б великої держави Речі Посполитої. Ягайло обдаровує Спитка волостями від Добромиля аж по Стрий.
Спитко з Мельштина будує в Самборі замок, а у 1390 році надає місту Магдебурзьке право, і приступає до будови Ринку.
На поч. XV ст. польські магнати споруджують костели й монастирі. У 1498 році місто дощенту зруйнували татари. Під час відбудови влада дозволила зводити на Ринку лише муровані будинки.
У 1530 році староста Кшиштоф Одровонж-Шидловський укріпив центр міста мурами, валами та ровами.
Рід Одровонжiв володів Самбiрщиною до 1545 року, коли королева Бона (друга дружина короля Сигизмунда I Старого) викупила всі маєтки від Станіслава Одровонжа. Королева змінила палац в ренесансному стилі, що потягнуло за собою зміни в архітектурі цілого міста. Крім того, королева відправила 16 травня 1553 року до райців Самбора листа, де заборонила русинам купувати в місті будинки, зводити храми та займатись ремеслами.

У першій половині XVII ст. Самбір перебуває на вершині економічного та культурного розвитку. На той час власником міста був самбірський староста і королівський воєвода Юрій Мнішек (Jerzy Mniszech). Це з його легкої руки Самбір прославився на усю Європу, бо Мнішек привіз до себе Гришку Отреп’єва, званого пізніше Лжедимитрієм. В старостинському замку повстала змова з заміром пошлюбити дочку магната Марини і самозванця Гришку, в результаті якого Марина трошки побула царицею Росії, а Польща втягнулась у жорстоку війну з Росією.
1772–1918 — Самбір був під пануванням Габсбурґів.
1778 р. — декретом цісаря Йосифа II Самбору надано титул «Вільного королівського міста».
1784 — навколо міста розібрали оборонні мури та почали будувати нові будівлі.
У ХІХ–ХХ ст. у Самборі бурхливо розвивалася промисловість. Особливе значення мало будівництво залізниць, якими у 1872 році Самбір був сполучений зі Стриєм, Хировом і Перемишлем, пізніше зі Львовом та Сянками на кордоні з Угорщиною.
Сьогодні Самбір – сучасне місто з промисловістю, закладами освіти і культури, сакральними об’єктами і старовинною архітектурою.

 

Видатні люди, які були пов’язані з Самбором:

  • Самборчик Григорій (1523–1573) — вчений та поет доби середньовіччя,
  • Петро Конашевич Сагайдачний (пом. 1622 р.) — гетьман Запорізької Січі;
  • Кульчицький Юрій-Франц (1640–1692) — герой битви за Відень, засновник першої в Європі кав’ярні,
  • Чайковський Андрій (1857–1935) — письменник,
  • Курбас Лесь (1887–1937) — видатний актор і режисер,
  • Колесса Філарет (1885–1937) — вчений-фольклорист,
  • Колесса Микола (1903–2006) — видатний композитор, педагог та диригент;
  • Тарнавський Зенон (1912—1962) — український письменник, журналіст і театральний діяч.
  • Біленький Ярослав (1883–1945) — педагог, науковець, політичний діяч.
  • Омелян Бачинський (1833–1907) — актор та режисер, засновник професійного українського театру.
  • Бандрівський Дмитро Григорович (1897–1983) — письменник, учений-філолог.
  • Северин Відт (1862–1912) — польський інженер-геодезист, ректор і професор Львівської політехніки;
  • Абрагам Владислав (1860–1941) — доктор права, польський історик, фахівець з історії та права. Дійсний член Академії наук у Кракові;
  • Макаревич Юліуш (1872–1955) — польський правознавець, криміналіст, професор кримінального права та ректор Львівського університету, академік, сенатор ІІ Речі Посполитої.

Мапа Мала 1
1 Церква Різдва Пресв. Діви Марії, 1738 р.
2 Костел св. Станіслава (тепер – Концертний зал органної та камерної музики), 1751 р.
3 Монастир оо. Бернардинців (тепер – Самбірське училище культури), 1709–1751 рр.
4 Єзуїтська колегія (тепер – Самбірське училище культури), 1759 р.
5 Ратуша, XVII–XIX ст. і ансамбль будинків площі Ринок
6 Костел Усікновення Глави св. Івана Хрестителя, 1530–1568, 1642 рр.
7 Музей «Бойківщина» (колишній будинок плебанії і школи), 1715–1727 рр.
8 Колишній Будинок повітового суду, 1909 р.
9 Монастир сс. Бригідок (тепер – швейна фабрика), XVII ст.
10 Колишня Дирекція повітового Скарбового уряду, 1910 р.
11 Вілли і житлові будинки, ХІХ–ХХ ст.
12 Мисливський будинок короля С. Баторія (тепер – церква св. Пантелеймона), XVI ст.
13 Єврейський цвинтар (кіркут), XVIII–XX ст. (недіючий)
Бажаючим познайомитись з княжим Самбором найкраще почати відвідування міста від церкви Різдва Пресвятої Богородиці, адже саме в ній знаходяться дві дуже знамениті духовні реліквії – ікона Самбірської Божої Матері і мощі св. Валентина.

OLYMPUS DIGITAL CAMERA

Церква Різдва Пресвятої Богородиці

Церкву збудовано у 1738 році на кошти українських магнатів Іллі та Олени Комарницьких. До нового храму було перенесено чудотворну ікону Самбірської Богоматері зі старої дерев’яної церкви, а в дзвіницю – дзвін, виготовлений в 1631 році.

1д. Самбірська Богородиця (2)

Ікона Самбірської Божої Матері

З початком І світової війни о. Франц Рабій, дослідник історії цієї ікони, вивіз її до Відня, а в 1915 р. повернув на попереднє місце. Папа Римський Пій ХІ завдяки клопотанням о. Ф. Рабія дав дозвіл на коронацію Самбірської чудотворної ікони Пресвятої Богородиці (урочистість коронації відбулася 28 серпня 1928 р.). 20 липня 1944 р. дві сестри Згромадження сестер Служебниць вивезли оригінал ікони на Захід. Вона повернулася на батьківщину аж після відродження державної незалежності України. В 1996 р. її реставрували в майстерні Львівського музею історії релігії і після цього чудотворна ікона Пресвятої Богородиці повернулася на головний престол церкви Різдва. 3 грудня (з можливим перенесенням на неділю) встановлено днем почитання Чудотворної Самбірської ікони Пресвятої Богородиці, а 15 лютого – днем її віднайдення.

2д. С Реліквії св. Валентина

2е. С Реліквії св. Валентина

Мощі св. Валентина

 

Самбірський храм зберігає ще одну реліквію – мощі св. Валентина, якого стратили у 269 р. за те, що попри заборону римського імператора Юлія Клавдія ІІ він таємно вінчав закоханих. Автентичність мощів (фрагмент черепа та кілька кісточок) підтверджує документ Папи Римського від 1759 року. Один раз на рік, увечері, 14 лютого, саркофаг з мощами святого переносять з бічного престолу церкви на центральний тетрапод для почитання. У цей час усі охочі можуть прикластися, доторкнутися до реліквії, попросити допомоги чи заступництва.
У 1935 р. під час ремонтно-реставраційних робіт під головним вівтарем було відкрито підземелля, в якому покояться тлінні останки фундаторів церкви Іллі та Олени Комарницьких, їхньої дочки Софії та Перемишльсько-Самбірського єпископа Атанасія (Шептицького), який помер у 1777 р. в с. Страшевичі біля Самбора.
В інтер’єрі є багато ікон, картин і стінописів. Автором багатьох стінних образів був Корнило Устиянович (1898 р.), іконостас малював Ян Зємба.
За 50 м від церкви знаходиться колишній костел св. Станіслава (1709-1751 р.р.).
На початку XVIII ст. до Самбора прибули Єзуїти, які у 1709 р. почали будувати костел за проектом архітектора Я. Деламарса. Закінчилось будівництво у 1751 році. Насичені багатим архітектурним декором фасади та інтер`єр костелу до нашого часу є яскравим зразком високого бароко. На той час поряд вже постала колегія (1749 р.), а у 1756 році закінчилося будівництво наріжної кам’яниці для гуманітарної гімназії. Монастир Єзуїтів був найбагатшим в місті. Але у 1773 році папа Климентій розпустив орден, а все їхнє майно в Самборі було сконфісковане австрійською владою, яка всі монастирські будівлі використала для своїх потреб: у монастирі та колегії розмістили циркулярний уряд, згодом староство, в наріжній кам`яниці – гімназія, в приміщенні костелу – військові магазини.
У 1847 році влада віддала єзуїтський костел ордену отців Бернардинців, і він став називатися костелом Св. Станіслава. У 1987 році костел реставровано і пристосовано під Концертний зал органної та камерної музики, який підпорядковано Самбірському училищу культури. Саме ж училище розташувалось у приміщеннях монастиря.

3 Костел_Св_Станислава (1бб)

Фасад костела

3 Костел_Св_Станислава (2а) (3)

 Органний проспект

OLYMPUS DIGITAL CAMERA

 Гуманітарна гімназія

Від костелу найкраще направитись на площу Ринок до Ратуши, яку видно навпроти Концертного залу.

5 Самбір Ратуша (1а)

Ратуша

 

5б Самбір Ратуша Портал 1606 року (2)

5б Самбір Ратуша Портал 1606 року (3)
Старовинний портал

Самбірська ратуша — приміщення магістрату міста. Первісна ратуша згоріла 1498 р. разом з усіма навколишніми будинками. На початку XVI ст. збудували нову одноповерхову ратушу з невисокою вежею і годинником. Ця ратуша теж згоріла, а на її місці у 1638–1668 рр. звели двоповерхову муровану з 40-метровою 8-гранною вежею i ліхтарем. Донині зберігся стародавній ренесансний портал. І хоча документів про його виготовлення не збереглося, його форми, чистота стилю промовляють про те, що цей портал виготовлено разом з первісною будовою. У 1885 р. на ратушевій вежі вмонтовано годинник, куплений у Празі, з боєм і циферблатами на 4 сторони (місту годинник обійшовся в чималу на ті часи суму – 1200 злотих). 1980 року його було відремонтовано, але циферблат на північному боці залишився недіючим.

5в Самбір Ратуша (4)

Ратушева вежа

5г Механізм годинника на Ратуші

Годинниковий механізм

Площа Ринок, як усі центральні площі європейських міст, закладених на магдебурзькому праві, оточена з чотирьох сторін замкненими рядами старих будинків. Деякі з них дуже цікаві, оздоблені ліпниною або майоліками, старовинними табличками і написами.

5д Площа Ринок Вид з Ратуши (2)

Вид на площу Ринок з ратушевої вежі

                       5к Площа Ринок - Шевченку 100 (1)

5к Площа Ринок - Шевченку 100 (2)

Будинок «Народної торгівлі»

5к Площа Ринок - Шевченку 100 (3)

Табличка 1914 року, присвячена 100-річчю Т.Г.Шевченка

З північно-східного кута площі під прямим кутом розходяться дві вулички – Сагайдачного і Мазепи. Однією з них можна дійти до музею «Бойківщина», другою – до головного входу в римо-католицький костел св. Івана Хрестителя (1565—1574, 1642 рр.)

6. Костел Івана Хрестителя (1б)

OLYMPUS DIGITAL CAMERA           Ý

Костел св. Івана Хрестителя

OLYMPUS DIGITAL CAMERA

Бічна елевація костела

OLYMPUS DIGITAL CAMERA

Готичний портал

6. Костел Івана Хрестителя (4)

Інтер’єр костела

Костел базилікового типу тринавовий з масивною вежею на західному фасаді. Побудований з цегли і каменю. На стінах знаходяться бійниці, що свідчить про оборонний характер споруди.
На фасаді костела знаходиться напис «1530». Саме в цьому році було розпочато будівництво сучасної святині після нищівного татарського наїзду у 1498 році.
Пам’ятка зведена в два етапи. До першого відноситься хор з бічним приміщенням , до другого – основний тринавовий об’єм. В архітектурі ранньої частини, що відноситься за часом до 1530-1565 рр., збереглися елементи готичного стилю. Ліпний декор на зведені головного нефа відноситься до 1637 року. За радянських часів костел не призупинив своєї роботи. Хоча частину костельного майна у 1948 р. було вивезено до Польщі. Нещодавно біля костелу споруджений пам’ятник Папі Івану Павлу ІІ.
З XVII ст. при костелі працювала школа, для якої у 1715-1727 рр. була споруджена нова будівля. Зараз у ній розміщується дуже цікавий етнографічний музей «Бойківщина».

7. Бойківщина 1а (1)

Фасад музею

7. Бойківщина 1а (2)

Експозиція музею

Якщо від костелу зійти вниз, за головною вулицею відкриється вид на імпозантну споруду, збудовану як будинок повітового суду у 1909 році. Донедавна в ній знаходився філіал Дрогобицького державного педагогічного університету. На згадку про первісне призначення будинку на фасаді залишились маскарони у вигляді голови богині Феміди.

8. Дім повітового суду

Будинок повітового суду

Далі можна пройти в сторону Львова по вулиці С.Бандери до початку вул. Мазепи. Колись територію між вулицями Мазепи і Музейною займав монастир Бригідок, збудований у XVII ст. За панування Габсбурґів орден Бригідок був зліквідований разом з багатьма іншими монастирями Галичини, а будівлі були загосподаровані різними установами (шпиталь, військовий склад, а згодом управління фінансів). В радянські часи приміщення монастиря займала швейна фабрика і шпиталь. Деякі будівлі монастиря залишились на вулиці Музейній, але фактично це промислові будинки, а тому зовсім нецікаві.
У 1910 році на самому розі вулиць, на частині території колишнього монастиря постав чудовий неготичний будинок для Дирекції скарбового повітового уряду, де перебували філії французьких, швейцарських та англійських банків.

10а Монастир Бригідок - Дім казначейства

Будинок Дирекції скарбового повітового уряду

На цій же вулиці І.Мазепи і сусідній вуличці С.Стебельського можна побачити декілька чудових вілл з перелому ХІХ і ХХ століть.

11д Вілла_1909 р (6)

11д Вілла_1909 р (2)

11д Вілла_1909 р (11)

Вілли на вул.С.Стебельського

Малознаною для туристів пам’яткою архітектури Самбора є так званий «Дім Стефана Баторія» (вул.Шпитальна, 12). Мисливський будинок Баторія є пам’яткою архітектури XVI ст. місцевого значення. Він стоїть на території, де колись знаходився королівський замок. У 1970-х роках на замкових валах був побудований комлекс районної лікарні.
В середині 90-х років ХХ ст. був проведений ремонт стін і даху будиночка, середину обладнано для проведення церковних богослужінь. Так, колишній мисливський будинок став церквою св. Пантелеймона.

12 Дім Стефана Баторія  12в Дім Стефана Баторія

12а Дім Стефана Баторія

Церква св. Пантелеймона (колишній мисливський дім короля Баторія)

Як в усіх містах Галичини, крім українців і поляків, значною частину міської громади складали євреї. В Самборі на початку ХХ століття їх було більше третини самбірчан. Після Другої світової війни етнічна картина міста значно змінилась. Більшість євреїв німці розстріляли прямо на території кіркута, дві синагоги були зруйновані. Після війни будинки божниць було перебудовано і тепер одна з них – офісний будинок, друга – звичайний мешкальний дім. Єдиною пам’яткою іудейської громади Самбора лишилась територія старого єврейського цвинтаря. На ній подекуди з трави виглядають старовинні мацеви, крім того є дві відновлені могили, одна з них – рабина Урі ХаКоена і його сина Ефраїма Цві.

13 Sambor Kirkut (1)

Вид на кіркут до війни

                         13 Sambor Kirkut (3)

Мацева в траві

13 Sambor Kirkut (4)

Дві відновлені могили на кіркуті

Крім історичних і архітектурних пам’яток Самбір останнім часом став відомий завдяки фермі «Білаки». Знаходиться він при виїзді з Самбора у бік Старого Самбора. На території ферми, розташовані готель, бар та доволі солідний звіринець з буйволами, левами, ведмедями, вовками, вівцями, птахами та іншою живністю. Вхід на території і прогулянка територією ферми – безкоштовний. Володіє фермою м’ясопереробна приватна фірма “Білаки”.
Звіринець «Білаки»

ффф

ррр

ааа